Сортувати:
Предком столового, цукрового, кормового буряка й мангольда, є дикий мангольд, батьківщина якого - Середземномор'я. Найпоширенішим є столовий буряк. Ця культура віддає перевагу родючим супіщаним і суглинним ґрунтам. Столовий буряк вимогливий до тепла. Насіння його проростає при 8°С, але найкраща температура для проростання 10-11°С. Сходи витримують короткочасні похолодання до 2-3°С морозу. Однак при таких температурах відбувається їхнє стрілкування. Буряк - рослина довгого дня. Недостатнє сонячне освітлення знижує врожай і погіршує якість коренеплоду. Буряк є більш вологолюбним, чим морква. Це пов'язане з розвитком значної поверхні листя, що випаровує, відносно площі кореневої системи, котра поглинає вологу. Для буряка придатні легкі, середні суглинки, а також супіщані ґрунти, багаті органічними речовинами. Гарні попередники для буряка - огірки, рання капуста та інші культури, під які вносили в достатніх кількостях добрива. Період утворення коренеплодів: - скоростиглі сорти - 80-100 днів; - середньостиглі - 100-130 днів; - пізньостиглі - понад 130 днів. Висівають насіння буряка в травні, у добре прогрітий ґрунт з міжряддями 45 см. Глибина закладення насіння на легких ґрунтах 3-4 см, і на більш важких - 2-3 см. Перше проріджування рослин виконують у фазі двох-трьох справжніх листочків, між рослинами залишають 2-3 см. Через три тижні проводять друге проріджування з відстанню між рослинами 8-10 см. Проріджувати буряк краще у вечірній час, після дощу або поливу. Добрива можна застосовувати тільки в першій половині літа; якщо ґрунт родючий, можна взагалі обійтися без підживлень. Достигає буряк наприкінці вересня або початку жовтня. Буряк не витримує затінення. При вирощуванні його під кронами дерев не утвориться коренеплоду. Не виносить він перезволожених, підзолистих і важких глинистих, а також кислих ґрунтів. Коренеплоди буряка містять близько 10% цукрів, вітаміни: С, Р, РР, В1, В2, В12, фолієву кислоту, органічні кислоти (яблучну, лимонну), великий набір мінеральних елементів, а також червоний пігмент бетаїн, що пригнічує новоутворення, так вважають у наш час медики. У бадиллі буряка знайдений вітамін С і багато каротиноїдів. Бетаїн буряка впливає також на обмін речовин організму, особливо на обмін жирів. Він бере участь у їхньому розщепленні, а також сприяє утворенню холіну, що поліпшує роботу печінки й охороняє її від жирового переродження. У дітей бетаїн стимулює ріст і допомагає кращому засвоєнню вітаміну В12. У традиційній медицині сік коренеплодів буряка застосовують при гіпертонії та захворюваннях печінки. У народній медицині столовий буряк використовують досить широко. Буряк корисний при діабеті, хронічних запорах, захворюваннях печінки, атеросклерозі, гіпертонії. Наявність яблучної та щавелевої кислот у коренеплодах буряка робить його незамінним в дієтичному харчуванні хворих ниркокам’яною хворобою. Завдяки вмісту солей заліза та кобальта буряк дуже корисний при недокрів'ї. Клітковина й органічні кислоти стимулюють шлункову секрецію та перистальтику кишечнику, тому варений буряк рекомендується споживати щодня по 100-150 г натще. Пектинові речовини, яких у буряку більше, ніж у яблуках і моркві, придушують діяльність гнильних бактерій кишечнику. Свіжий сік сирого буряка рекомендується застосовувати при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, а також при захворюваннях горла (полоскання й усередину). У Франції свіжий сік буряка пропонують хворим діабетом (сік п'ють по 0,25 склянки 4 рази на день). Сік навпіл з медом п'ють при підвищеному кров'яному тиску (по столовій ложці 4-5 разів на день) і застудних захворюваннях. При хронічній нежиті в ніс закапують свіжий сік з додаванням 30% меду. |